КОРПОРАТИВНА СТРАТЕГІЯ ЯК ОСНОВНА СУБСТАНЦІЯ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИХ УТВОРЕНЬ


Павлова Світлана, к.е.н.

Волинський інститут економіки та менеджменту

Сучасний етап розвитку світової економіки характеризується рядом ознак, що свідчать про формування нової моделі економічного росту, а саме: глобалізація бізнесу, динамічний розвиток конкуренції, поява нових прийомів і методів організації виробництва, скорочення життєвих циклів товару. У зв’язку із цим, питання, пов’язані із забезпеченням прийняття стратегічних рішень та розробкою дієвих корпоративних стратегій, набувають особливої актуальності, оскільки саме вони визначають загальний напрямок розвитку підприємства, його ефективність і стабільність [1, с. 14]. Проблеми стратегічного управління діяльністю компаній досліджували такі відомі закордонні й вітчизняні вчені й практики, як І. Ансофф, Р. Акофф, К. Боумен, У. Кінг, Б. Карлоф, Д. Кліланд, Г. Кунц, М. Портер, А. Стрікленд, А. Томпсон, А.Віханський, Н. Круглов, А. Градов, Ю. Черняк, О. Алімов, В. Герасимчук, Г .Дмитренко, Е. Панченко, Н. Мартиненко, М. Мизюк. У працях західних економістів розкривається зміст корпоративних стратегій та корпоративного підприємства. Так, Е. Долан вважає корпоративну стратегію безцінним механізмом дієвих напрямків діяльності корпорацій у майбутньому [3, c. 25]. Макконелл і Брю вважають корпоративну стратегію одним із пріоритетів діяльності успішного корпоративного утворення [3, c. 48].

Трансформація господарсько-виробничих відносин у напрямку ринкової економіки призвела до появи різних організаційно-правових статусів вітчизняних підприємств. Активно розвиваються об’єднання підприємств – асоціації, консорціуми, концерни, корпорації. Питання розробки стратегії корпорації є по своїй суті достатньо складним, оскільки пов’язане з врахуванням інтересів багатьох господарських структур, що входять в неї. Характерною особливістю українських компаній є те, що у вітчизняній практиці відсутній досвід формування й реалізації стратегії на підприємствах, розробки нових технологій стратегічного управління й прийняття стратегічних рішень. Це вимагає створення дієвого механізму розробки корпоративної стратегії як основної субстанції стратегічного управління корпорацій [2, c. 90].

Стратегічне управління забезпечує підприємство методами координації й інтегрування видів діяльності, які можуть бути диверсифіковані, механізмами передбачення й адаптації до змін, що відбуваються у зовнішньому середовищі, необхідним зв’язком між розробкою й реалізацією стратегії.

На практиці виділяють чотири рівні стратегічного управління:

  1. Функціональна стратегія – найнижчий, базовий рівень, на якому докладно розглядаються функціональні аспекти діяльності компанії, наприклад такі, як операційна, виробнича й маркетингова стратегії, а також стратегія фінансування.
  2. Стратегія бізнес-одиниці – узагальнює функціональні стратегії до рівня набору стійких конкурентних переваг окремої бізнес-одиниці. Для компаній, що мають один бізнес-напрямок, цей рівень стратегії найчастіше є найвищим.
  3. Корпоративна стратегія – об’єктом є диверсифіковані корпорації, що поєднують у своєму портфелі набір бізнес-напрямків. Відповідно стратегія на цьому рівні поєднує в єдине ціле стратегії декількох бізнес-одиниць і є найвищим рівнем стратегічного планування для окремої компанії.
  4. Стратегія групи компаній – поєднує план розвитку окремих компаній у єдине ціле [2, c. 11].

Оскільки корпоративна стратегія – це стратегія для компанії в цілому, то вона повинна охоплювати всі сфери і напрямки діяльності і розроблятись для досягнення цілей на загально корпоративному рівні. Ця стратегія виступає загальним засобом управління на диверсифікованій основі і спрямована на утвердження позицій компанії у різних галузях. Особливості корпоративної стратегії: − повинна виходити із інвестиційних пріоритетів; − формування корпоративної стратегії повинно ґрунтуватись на реальних значеннях фінансово – економічних показників діяльності кожного суб’єкту корпорації; − реалізація корпоративної стратегії повинна забезпечити синергічний ефект від диверсифікованих видів діяльності кожного суб’єкту господарювання; − виконання корпоративної стратегії повинно мати за мету утвердження позицій корпорації на ринках її діяльності [2, c. 29].

У вітчизняній практиці практично немає прикладів стратегій, створених для груп незалежних компаній. Наявність функціональних стратегій також ще не стала нормою для більшості українських підприємств. Детально розробляти функціональні стратегії й стратегії бізнес-одиниць має сенс тільки для пріоритетних напрямків бізнесу. У цілому корпоративна стратегія дає відповідь на два ключових питання:

1.) які бізнес-напрямки буде включати портфель компанії, тобто куди вона буде направляти свої ресурси (інвестиції, час, людей);

2.) яку роль буде відігравати корпоративний центр в управлінні бізнесом і який ступінь самостійності буде мати кожний із цих бізнес-процесів окремо?

При розробці корпоративної стратегії необхідно визначити ключові етапи, їх мету й способи досягнення. Умовно процес розробки корпоративної стратегії компанії можна розділити на шість етапів:

  1. Постановка стратегічних цілей.
  2. Виділення бізнесів-напрямків.
  3. Оцінка перспективності бізнесів-напрямків.
  4. Формування бізнес-портфеля компанії й розробка альтернатив розвитку.
  5. Визначення повноважень головної компанії (центра корпоративного управління).
  6. Формалізація розробленої стратегії [1, c. 20].

Досить актуальним явищем сьогодення є включення в корпоративну стратегію компаній корпоративної соціальної відповідальності (КСВ), значимість якої все більше зростає в середовищі українського бізнесу. В основі КСВ лежать такі показники: − соціальний звіт компанії як інструмент діалогу з суспільством; − рівень розкриття інформації про соціальне інвестування; − відкритість компаній у сфері добродійності й меценатства. За цими показниками у 2012 році було визначено найбільш соціально відповідальну компанію в Україні, нею стала компанія «Київстар Дж.Ес.Ем.», яка була першою компанією в Україні, що інтегрувала КСВ у свою бізнес-стратегію.

Холдинг «NEMIROFF» в рейтингу соціально відповідальних компаній зайняв четверте місце. Холдинг входить у мережу Глобального договору ООН і комплексно використовує в повсякденній діловій практиці 10 основних принципів соціально відповідального бізнесу (дотримання прав людини, трудових норм, збереження навколишнього середовища й протидія корупції). Ціль КСВ компанії полягає в розробці інноваційних продуктів і технологій з дотриманням етичних норм, не наносячи шкоди навколишньому середовищу й суспільству [1, c. 22].

Отже, формування корпоративної стратегії – це логічний і аналітичний процес обґрунтування майбутнього положення підприємства залежно від зовнішніх умов з урахуванням специфіки організації, багатоваріантності й особливостей стратегічної поведінки. Впровадження в практику діяльності підприємств стратегічного управління дасть можливість удосконалити процес формування цілей, зменшити хаотичність прийняття управлінських рішень і збільшити вміння керівників чітко визначати пріоритети підприємства, спростити процес узгодження соціальних і фінансових інтересів.

Список використаних джерел:

  1. Анурьев С. Особенности разработки корпоративной стратегии / С. Анурьев, В. Сметанин // Финансы: стратегия и тактика. – 2005. – № 1 (31). – С. 14-24.
  2. Володькина М.В. Стратегический менеджмент : [учеб. пособие] / Володькина М.В. – К. : Знання- Прес, 2002. – 149 с.
  3. Долан Э. Дж. Рынок: микроэкономическая модель / Долан Э. Дж. Ландсей Д.Е.. – С.-Пб., 1992. – 399 с. 4. Макконелл К.Р. Экономикс: Принципы, проблемы и политика : т. 1. / Макконелл К.Р., Брю С.Л. – М. : Республика, 1992. – 399 с.

One Comment

Напишіть відгук

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *